Забудь мене до того,як знайдеш.
Хіба тобі так важко з цим змиритись?
Хіба ти хрест один на двох несеш?
Боїшся у мені ти помилитись?
Забудь,прошу.І не кажи прощай.
Ми накохались певно в тім столітті,
Коли ти запросив мене на чай,
Дав поцілок,як той гріш каліці.
А твій слуга,провівши до воріт,
Лиш посміхнувся і вклонився низько.
Ти не шукай ті помилки століть,
Бо у душі твоїй я завжди близько.
Забудь мене до того, як знайдеш
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113050209021
Свидетельство о публикации №113050209021
Рецензии