Уявила собі – як тОскно, коли серце розмірено б`ється.
Не літає. Світом не нудить. Не тріпоче і не сміється.
Просто йде. Відлічує кроки. Монотонно. Як шум мотору.
І ніщо його не тривожить. Ні зсередини. Ні знадвору.
То така собі мертва тиша. Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно. Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати, цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того, щоб той маятник розхитати!
Маятник
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113050208655
Свидетельство о публикации №113050208655
Рецензии