Це буває лиш раз на життя і трапляється, що й назавжди.
Це - ковток для блукаючого пустелею довго води.
Це як перший політ для того, хто мріє літати.
Це як листя зелене, побачене підсліпуватим.
Це трапляється часто, на кожному майже кроці.
Я й помітить не встигла, як вже не на тому боці.
Як губи знайшли собі найідеальнішу пару.
Як серце проха бодай-чОгось: ласки, чи кари.
І стіни стискають груди, бо там плеще море.
І стимул такий, що з землею зрівняла би гори.
Бо коли він на мене подивиться - гинуть усі,
Бо торкнеться коли, тоді грає в думках Дебюссі.
дебюссi
© Copyright: Стецька Ни, 2013
Свидетельство о публикации №113050207369
Свидетельство о публикации №113050207369
Рецензии