В моє серце стукає щастя,
Та не можу я двері відкрити.
Може просто його не чекала,
Може просто не звикла так жити?
Світ здавався мені безнадійно-реальним,
Монотонним, нудним, пурпурово-сірим.
А тепер я сіяю від щастя,
Бо є речі, в які свято вірю.
Вірю в те, що є справжнє кохання,
Вірю в те, що збуваються мрії,
Вірю в те, що є честь і совість,
Вірю в силу любові й надії.
Я отримала все це щастя,
Не тому, що його заслужила.
Просто йшла по життю і сміялась
І весь світ безумно любила
Йду тепер по життю й посміхаюсь,
А в очах сяє промінь сонця,
Що виблискує так яскраво
Й заглядає до всіх у віконця.
Дитяче
© Copyright: Таня Удод, 2013
Свидетельство о публикации №113050200369
Свидетельство о публикации №113050200369
Рецензии