Невільний часто я писати,
Обов"язки,життєва метушня,
Не відпускають,не дають собою стати,
Умовностями спутують щодня.
Та вільна коли з"явиться хвилина
Слова зринають в голові,
Відчуваю,не віл я,а людина.
Жага до волі вірші вигадує нові.
Обов"язків рву осоружні пута,
Умовностей іржаві розгинаю кільця,
Та життєвої метушні омана люта
Знов розкидає звабливі сильця.
Взявши жіночку, хочеться злетіти,
В мальовничі незвідані краї.
На жаль, не вмію вільно жити,
Рятують вірші, вільні помисли мої.
ПУТА Життя
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113050203609
Свидетельство о публикации №113050203609
Рецензии