Для когось спорт – це забавка, чи гра,
Для мене це життя, а може, навіть більше
Не викохавши й не переболівши,
Не зрозуміти вам мене сповна.
Коли ідеш поволі, все ж вперед.
Ідеш, не зупиняючись, лиш зрідка
Знаходиш мить для "недовідпочинку",
А потім знов: вперед, вперед, вперед…
Коли перемагаєш біль і страх,
Коли не відчуваєш кров і сльози,
Байдуже чи то сонце, чи морози –
Шалений блиск завжди в твоїх очах.
Нехай не зразу все виходить – навіть краще,
Бо перемога завжди голову п’янить.
Але, коли ти став на п’єдестал вже,
Нізащо в світі не забудеш ти цю мить.
Вітають тебе друзі і родина,
А тренер плаче: він безмежно рад.
У цей момент ти розумієш – Я Людина!
І вже немає вороття назад.
Лише вперед
© Copyright: Таня Удод, 2013
Свидетельство о публикации №113050200166
Свидетельство о публикации №113050200166
Рецензии