Час рікою пливе і зустрів я тебе,
Ти на сцені співала, як пташка.
Довго, довго дививсь,
Чи то справді це ти,
На цю пору ти стала, ще краща.
Пригадаю той час, як були молоді,
Молодіжна капела студентів,
Ти тоненька, струнка,
Соромлива така,
Непомітна, а спів соловейка.
Твої очі живі сняться зараз мені
І твій голос летить в саме серце.
І чому восени чую пісню весни,
Так почуй же мене,, соловейко.
І чому восени чую пісню весни,
Так почуй же мене, соловейко!
*** Грудень – 2007
Час р кою пливе
© Copyright: Галина Колесниченко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113050109410
Свидетельство о публикации №113050109410
Рецензии