Зима

Заморозив  погляд  твій  світ  в  мені  на  кілька  років,
Це  -  зима!  Її  сніги,  мов  зернини,   вітер  сіє
На  волосся  -  сивина…  Льодова  стерня  висока
Ріже  глибше,  як  завжди, вже  знакає  слід   надії…

Холоднеча,  і  не  рік!  Застигає  кров  у  венах,
Припиняє  серце  біг,  спить  ріка  в  мені  грайлива.
В  королівстві  чародій  зло  зчинив  якесь,  напевно,
А  розтануть  чари  ті,  як  пройде  велика  злива.

Та  біда,  яка  ж  біда,  ні  водиці,  ні  сльозини,
Хоч  і  гірко,  темні  дні,  та  той   погляд  -  вічний  докір.
Тільки  чути  тихій  спів,  з  глибини  до  тебе  лине,
Голосочком,  мов  весна,  і  душі  дарує   спокій.

Заморозив  не  на  жарт,  лиш   дзвіночками  дзвеніла,
Із   кришталю,  і   вони  ніжно  дзенькали  у  парі.
Не  тобі,  то  хоч  комусь  буду  рідна  я  та  мила,
Може,  саме  про  таку,  все  життя  хтось   й  досі  марить.



ОНЛАЙН-ПЕРЕВОДЧИК:
Заморозил  взгляд  твой  свет  во  мне  на  несколько  лет, 
Это  -  зима!  Ее  снега,  словно  зерна,   ветер  сеет 
На  волосы  -  седина.  Ледовая  стерня  высокая
Режет  глубже,  как всегда, уже   исчезает след   надежды.   
Стужа,  и  не  год!  Застигает  кровь  в  венах, 
Прекращает  сердце  бег,  спит  река  во  мне  игривая. 
В  королевстве  чародей  зло  сотворил  какое-то,  наверно, 
А  растают  чары  те,  когда  пройдёт  большой  ливень.   
Но  беда,  какая  же  беда,  ни  водицы,  ни  слезинки, 
Хотя и горько,  темные  дни,  и  тот   взгляд  -  вечный  упрек. 
Только  слышать  тихой  пение,  с  глубины  к  тебе  несётся, 
Голоском,  словно  весна,  и  душе  дарует   покой.   
Заморозил  не на шутку,  лишь   колокольчиками  звенела, 
Из   хрусталя,  и   они  нежно  дзенькали  в  паре. 
Не  тебе,  то  хоть  кому-то  буду  родной  я  и  милой, 
Может,  именно  о  такой,  всю жизнь  кто-то   и  до сих пор  бредит.