Знов відроджуюсь.
Як джерело.
По краплі.
Крізь пласти невіри.
Крізь граніт.
Ще болить.
Обминаю колючі камені,
І просочуюсь у цей непривітний світ.
А тут – палюче сонце мене засліплює,
Вночі – морози люті іще печуть…
Моє джерело – чи комусь потрібне ти?
А ти, холодний, дорогу сюди забудь…
Забудь, як ти пив і не міг напитися,
Як зігрівала вночі і пестила вдень,
Вміла танути, сохнути і стелитися,
І щасливих наспівувала пісень…
Забудь.
Не для тебе я знов відроджена,
Не для тебе очищена,
як сльоза…
Дочекаюсь я свого перехожого…
Чи наповнять силою небеса…
Джерело
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113042906124
Свидетельство о публикации №113042906124
Рецензии