Слався туман,- наповнював по вінця
Долину, що мов келих з кришталю.
Блищали трави в росах, ніби криця.
Мій, краю рідний, як тебе люблю!
Тут живемо, і часом безтурботно,-
Покладено майбутнє на ваги.
Прозріти буде час? Не надто пізно?
Бо з кожним днем все далі береги...
Кривавий ранок нас попереджає:
"П`янке повітря дiтям збережи!"
Від вибухів земля давно страждає,
Колись таки - прийдемо до межі...
І чорна хмара кіптяви із неба
На всіх не розбираючись впаде.
Бажаємо такого?! Це нам треба?!
Прозрійте, немовля на вівтарі!
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА
Немовля на вiвтарi
© Copyright: Людмила Журавская, 2013
Свидетельство о публикации №113042808126
Свидетельство о публикации №113042808126
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.