Зви мене "птаха" чи "одкровення", вигадуй нові імена,
ліпи мене з глини - я застигну в потрібній формі.
Змінюються сезони, молодість мина -
тепер я постійна:
я вітер, що залітає під комір,
я іскра, що займає нічні міста,
я вода, що зцілює, і вода, що топить,
я земля, на якій сходить і вироста
кожне твоє зерно.
Час вишукує тропи -
удосконалюється творіння, я готова назватись "суть"
(аби лишитись твоїм "усім") покірно шепочу "Автор..."
Деформуй мене - я витримаю, знесу.
Бо що зрештою жінка?
Лише сукупність ефектних метафор.
Творiння
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2013
Свидетельство о публикации №113042804529
Свидетельство о публикации №113042804529
Рецензии