Я не єдина, ще вона
та знаємо лише ми двое,
І мов натягнута струна
Мої бажання, твоя воля.
Я хочу геть покинути все
Та не пускаєш ти,
Коли ж прошу- прийми мене
То обираєш ти її.
Це марево, це дивний сон
Та коли хочу прокидатись,
Твій погляд вщент руйнує все
І забуваю про реальність.
Я відчуваю, що горю,
Та мої сили- невичерпні
Хоча тебе я не зміню
І знов страждатиму, напевно..
Мені здається всякий раз,
Що нами в шахи граєш.
Хто переможе? Я? Вона?
Ніби для себе обираєш...
2011 год
Трое
© Copyright: Настя Кузь, 2013
Свидетельство о публикации №113042709721
Свидетельство о публикации №113042709721
Рецензии
