Кордони розділяють нас… Я мушу
Забути сукні зім’ятий атлас…
Перебинтую свою грішну душу
Й не буду навіть згадувати Вас…
Чудово… Ви знайшли себе нарешті…
Напевно, зараз десь у казино
Біля Дунаю – в Буді чи у Пешті -
З бой-френдом Ви смакуєте вино…
Смієтесь дивовижно-ніжним сміхом,
«Луї Віттон» вже надокучив Вам…
Закидано минуле сірим снігом…
Так хочеться шалених мелодрам…
Поезії… цілунків… адюльтеру*…
Це необхідність для заможних дам…
Не зрозуміти, мабуть, кавалеру,
Що Ви йому, на жаль, не по зубам…
І мова Ваша їм незрозуміла…
І очі – вже давно не голубі…
Шкода, що юність Ваша відшуміла…
Я у думках «Bon chance»* кажу… Тобі…
Й цілую інші - ще миліші очі,
Й закохуюсь у ще гарнішу мить…
Та інколи здригаюсь серед ночі,
Коли вдивляюсь в місячну блакить…
Адюльтер* – зрада в шлюбі – (франц.) аdulter.
«Bon chance»* - бон шанс - бажаю успіху.
Границы разделяют нас, я должен... Укр. яз
© Copyright: Юрий Цюрих, 2013
Свидетельство о публикации №113042707822
Свидетельство о публикации №113042707822
Рецензии