Літо моє відлетіло, зливами прошуміло,
Та у пам'яті тліють слова,
Як відлуння тих днів заснулих,
Призабутих, давно минулих:
- Ти покинув мене дарма...
Вже нічого по тім нема,
Лиш життя перемелена сіль,
Лиш спіралі доріг і тривоги,
Пустота і журба до знемоги,
Лик похмурий осінніх піль.
В серце тихо вселився біль.
Віддзеркалились давні жалі
В сонмі трав, в опустілому полі,
Ніби сон, ніби марево долі,
Мов налякані діти малі.
Хоч життя ми свого королі,
Та, буває, болить голова,
Бо прожите життя не повернеш,
Те, найперше, кохання не вернеш...
І лунають, мов докір, слова:
- Ти покинув мене дарма...
Лiто вiдлетiло
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113042700494
Свидетельство о публикации №113042700494
Рецензии
Николай,очень мудрые слова о прожитой жизни,действительно они пронеслись,словно сон,словно марево.
Тамара Рожкова 27.04.2013 13:31 • Заявить о нарушении
Тамара Рожкова 27.04.2013 13:31 • Заявить о нарушении
Спасибо, Тамара, за понимание! Мудрость приходит с годами, а вот душа молодая, несмотря ни на что.
Мыкола Ковальчук 27.04.2013 16:44 Заявить о нарушении
Мыкола Ковальчук 27.04.2013 16:44 Заявить о нарушении