Прощавай минуле

              Дорогою до тебе я згадала твоє неймовірне захоплення,
              побачивши мене, немов снігуроньку, закутану в холодні обійми   
              зимового полону, заручену власною неуважністью. Тобі так хотілося зігріти
              мене, що ти нестримався і сонячне сяйво твоїх очей заполонило весь земний
              простір. Вузька доріжкаповертає до твого під"їзду.
              Невидима нетка часу веде мене до твого сердця:
 
                А вже сіріє полум"яно,
                У зорях світиться чоло,
                І місяць, мов нічний серпанок,
                І очі ніжні, як вино!

                Та не сполохай сердця втіху,
                Не дай чекання самоти,
                Не рви рясного самоцвіту,
                І не пиши мені листи!

              Коли я прийшла до тебе, мені відчинила незнайома пані.
              Вона сказала що тебе немає вдома, і зачинила двері. Потім, вийшовши
              на вулицю, я побачила знайомий силует у твоєму вікні...
              Це була остання наша зустріч. ПРОЩАВАЙ МИНУЛЕ!!!