Якось раз хвалько-когут
В голос вихвалявся,
Що лиш павич йому брат,
Інших він чурався.
Та зненацька хитрий лис
В курнику з/явився.
Півень враз у пазурах
Хижіх опинився.
Заволав-Кукуріку!
Бідний з переляку,
Друзі,браття,
Що мерщій кликайте собаку!
А у відповідь:-
Звиняй,павича немає,
Твоя милість лише ж
З ним рівно розмовляє.
То ж нехай тебе рудий
Вчить манерам чинним.
Ми ж від когута-хвалька
Врешті відпочиним.
Натяк в байці цій такий:
Менше вихваляйся,
Та ніколи ти своіх
Друзів не чурайся
Хвалько
© Copyright: Галина Гура Назарова, 2013
Свидетельство о публикации №113042504106
Свидетельство о публикации №113042504106
Рецензии