з часом...
Болить, що неба і землі не видно.
Легені давить і печінку їсть,
У роті якось гірко і огидно.
... а інколи буває так пече!
Пече до сліз, до мороку у мізках.
Сльозами вогняними геть тече
Боліле, прикрісне, у торбах і валізках.
... а інколи буває так першить.
Першить у горлі, начебто ангіна.
І важко говорити навіть мить,
На гландах наче тріскає цеглина.
... а інколи буває, що пройшло.
Пройшло, минуло, часом розкидАло.
Лишились спогади і зморщене чоло,
Яке нахабно старість цілувала.
_________
Вже скільки років мИнуло, пройшло,
А серце все ж палкіше не кохало.
Свидетельство о публикации №113042409835