Весеннее утро

               
 Коли природа оживає –
 То моє серце завмирає
 Від тої ніжної краси,
 Коли перлиночки роси
 Бринять на пелюстках тюльпанів.
 А запах квітнучих дерев,
 Неначе подих з океану –
 Напівп’янким смачним дурманом,
 Крадучись стелиться в траві,
 Ранковим голубим туманом.
 Коли дзвінкоголосе птаство
 Заводить спів свій  –
 Наче казку читає дітлахам своїм.
 А верби  – коси миють в річці,
 Та заплітають ніжну стрічку –
 Ранкову весняну красу –
 У вимиту свою косу.
 І перший промінь несміливим летом
 Торкає  воду з очеретом…
 Забудеш ти про своє “Я”,
 Бо все це є – земля твоя.
 А в мене серце завмирає,
 Коли природа оживає.

ВЕСЕННЕЕ УТРО

Когда природа оживает-
У меня сердце замирает.
От той нежнейшей  красоты,
Когда жемчужинки росы
Дрожат на лепестках тюльпанов.
Пьянящий запах древ цветущих,
Как полусладкий вкус дурмана,
Как свежий ветер  океана,
Всё  утро лАстится  к траве,
Обнявшись с голубым туманом…
Когда громкоголосье птичье
Перерастает в дружный хор
Тиши ночной наперекор.
Верба полощет кОсу в речке,
И заплетает весны ленту –
Зари весенней красоту –
В отмытую свою косу…
А первый лучик нагишом
Воды коснулся с камышом.
Забудешь ты о своем «Я» -
В цвету стоит земля твоя…
У меня   сердце  замирает,
Когда природа оживает.