Сиділи вчора, пили каву.
Бо дощ ішов.
А ми сиділи і мовчали.
Змоклі до ниточки.
І ти спитав:"Це... правда?"
-Що саме?
-Що ти любила мене завжди.
Нічого не сказала.
Лиш дощ по даху тупотів,
і чути було кожен подих.
Вже й вихолола наша кава.
Ти все сказати, щось хотів,
та чуть було лиш стук
крапель холодних.
Скінчився дощ.
Допилась кава.
І ти пішов.
Я так нічого й не сказала.
24.04.13
Кава
© Copyright: Валерия Верманова, 2013
Свидетельство о публикации №113042410295
Свидетельство о публикации №113042410295
Рецензии
