Вербнi джерела Вербные родники

.   .   .   .   .   .   .   .   .Верба в Україні є символом
.   .   .   .   .   .   .   .   .її чарівної природи і трагічної долі.
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .З народного писання

Безкінечні степ, запорізька гребля,
Безкінечні рід, прадідівська кров...
Як бійці з імли, поставали верби –
Вартові Землі стережуть Дніпро.

А покрай ріки – цугом –  їх коріння,
Сплетене щорік тисячами вен.
В вербницю вони гомінким цвітінням
Провіщають нам небо громове.

З деревних порід – перші одягають
Листяне вбрання, й кобзи з них такі, –
До сих пір гудуть в кобзаря Мамая,
Гру перейняли  – н а ш і  козаки.

Бачте, угорі воронова зграя,
Й берег хижий звір жадібно гребе?..
Кожного із нас вщерть вони лякають:
Ті – дзьобаті, злі, той – повзе, реве…

Видворю страхи хльосканням вербою,
Жахи прожену в підвербовім сні.
Замалюю біль новою строфою,
А тепер, лихий, спробуй, дожени!

Під вербою сни, що були з кошмарів,
Обертаються у казковий флер: 
Корінці знайшли в водоноснім шарі
Джерело надій, життєдайний нерв.

Вгору, крони всі, ширше, вербогаю!
Віття, прямо йдіть, вліво і цабе!
Та живи повік, наш одвічний краю, 
Соки верб дзюрчать, живлячи тебе!



Фото из Интернета