Козача смерть

бігло лоша у лісі прудко її хазяін турондув
але ось вже Єлагін острів їм шлях собою згородив
візник у ту же мить, ухеканий
зійняв кожух та й геть у ліжко
чотири ночі спав охоплений
його карати хтіли важко
та ти стрибнув, раптово сплячий
шухляду швидко засобачив
й ворожий до сорому фальші
через хвилину їхав дальше
бігло лоша у лісі прудко
здавалось, їй нема кінця
та враз пустельний постріл гукав
спіймавши віз а з ним бійця
хто стріля о порі цій?
спитав потойбічний страж
кінь з вершником женуть в полонці
та й в обох голови дрижать
їх тулова були у дірках
скакун мріяв, хазяїін пирхав
вчував мемекання вівечки
лоша тримаючи в вуздечці
він був тоді вже трохи нудний
померши весь раптово так
пропалена але не брудна
чумарка перед ним лігла
день й ніч гусари басували
с туги лякаючи лелек
пружні карети що плавала
ломались дошки поперек
та ось їі злиденний їздник
раптом, як олень ся підвів
перестрибнув на брег згористий
а далі їхати ліньків
о як нескланда ця місцевість
помислив він, мовчки
до нього вже с околи теї
несли сивіючих вовчків
Петроній став під ці хвоїни
"Я хвацький,й не пощаджу вас!"
Лунав його нестерпний привіт
візок котився по дровах
тим часом пострілом не трокнутий
візніця голову стулив
"НЕХАЙ ЖИВУТЬ СОБІ ТРИТОНИ!"
він Небеса за те молив
його коняшка да візочок
лунали серед дачних місць
а колесо легковажуче
оспорювало віршу зміст
не їжджав би ти чоловік
у той похмурий у колгосп
ось коліно твоє дрижить
ти й сам навпаки тремтиш, отож
вбитий бо в чотири місця
під загрозою сокири
кличє по вітру невіста
їй також пора в могилу
вона ж загортується в кросна
й раз два три мовчки як штурпак
але тут увійшов гусар багнотний
та й промовчав, бо був сліпак
та й навбакир собі утік
йому наздогін куля скиглить
він скаче очі затуливши
все закрутилося та впливло
як ті мураха й бабка з віршу
бігло лоша у лісі прудко
гусар качався у кульбаці
там мішма дощик трохи бурхав
хатинка на селі згасала
їх шлях ліжав декілька криво
вже понеділок наступав
мено зашкоджуе ця грива
козак неумисно казав
він був убитий і знищений
в залізну скриню покладений
і якось вранці увесні
схоронений попід сосни
тож прощавай, вояк турецький
ми скиглимо у небезпеці
нам смерть оцю не пережить:
тут під сосной козак лежить.
УСЕ.