Так ранить весна...
Гілки мені не зберегти.
І ллється холод цей прозорий,
І десь ледь чутно замовкаєш ти.
І щебіт дикий затихає
Над хмарами поснулих птах.
Вмирають яблука солодкі,
Свій аромат втрачаючи в садах.
Й спогадів не вилікувать знову,
Декорацій зміною скупих.
Тримаю все ж ці грубі гілки,
В поранених долонях я своїх.
Свидетельство о публикации №113042208803