Розпанахане серце турботами –
Про тепло, про Любов, про добро.
Потомилися руки натруджені:
Щоб росло, щоб цвіло, щоб було.
Розлилося водою стоялою,
Мовби болем прошите, Життя.
Порозходились друзі – подруженьки:
Хто – куди зна, а хто - в Небеса.
Заплелися, мов косами сивими,
Жаль, розпука, сльози, борги.
Замість радості смуток збирається,
Страхи множать печальні думки.
21.03.2012
Розпанахане серце турботами
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113042205598
Свидетельство о публикации №113042205598
Рецензии