Когда я по лестнице алмазной перевод на украинский

*** (Владимир Набоков, http://lib.ru/NABOKOW/stihi.txt)


     Когда я по лестнице алмазной
     поднимусь из жизни на райский порог,
     за плечом, к дубинке легко привязан,
     будет заплатанный узелок.

Узнаю: ключи, кожаный пояс,
     медную плешь Петра у ворот.
     Он заметит: я что-то принес с собою --
     и остановит, не отопрет.

     "Апостол,-- скажу я,-- пропусти мя!.."
     Перед ним развяжу я узел свой:
     два-три заката, женское имя
     и темная горсточка земли родной...

     Он поводит строго бровью седою,
     но на ладони каждый изгиб
     пахнет еще гефсиманской росою
     и чешуей иорданских рыб.

И потому-то без трепета, без грусти
     приду я, зная, что, звякнув ключом,
     он улыбнется и меня пропустит,
     в рай пропустит с моим узелком.


*** (вільний переклад П.Голубкова)

Коли, в свій час, я сходами алмазними
З життя на райський піднімусь поріг,
Десь за плечем висітиме прив'язаний,
Латаний вузлик всіх скарбів моїх.
    
Пізнаю я: ключі, шкірЯний пояс, і
Ту мідну лисину Петра коло воріт.
Помітить він, що щось несу з собою -
Зупинить вмить, не відчинивши вхід.

"Апостоле, - скажу я, - пропусти мя! .."
І вузол розв'яжу - скарби мої:
Два-три заходи там, жіноче Ім'я
І темна жменька рідної землі...

Мигне суворо сивою бровою,
Та кожен вигин на долоні вглиб
Ще пахне Гефсиманською росою
Лускою пахне ще йорданських риб.

Саме тому, без трепету, без буйства
Скажу, бо знаю: дзвякнувши ключем,
Він посміхнеться і мене пропустить,
З моїм скромненьким вузликом в Едем.