У блакитну глибінь
Салютують свічками каштани.
Розквітають червоні тюльпани.
Ожива далечінь.
На землі знов весна.
Та чомусь із далеких років
Виринають війна
І обпалені душі батьків.
Скільки вже серед нас
Сивочолих героїв зосталось?
Не лічіть! Мало-мало...
Не підвладний бо час.
Наступив час хвороб.
Тіло крутить від втомлених ран.
Зморшки всіяли лоб,
Мов задавнене поле бур’ян.
Але з гордістю знов
Зодягають батьки нагороди.
Бо вони для них – символ Свободи,
За яку плата – кров.
Грає сонце в очах,
Звідки сили – відомо лиш Богу:
На старечих плечах
У майбутнє несуть Перемогу...
Визволителi. Громадянська поезiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113042211277
Свидетельство о публикации №113042211277
Рецензии
Щиро Вам дякую за цього вірша, так необідного у сьогоденні!!!
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 02.10.2013 17:42 • Заявить о нарушении
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 02.10.2013 17:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.