Два Ангели

Огорнула землю ніч своїм крилом
І похмуре небо сяйво розлило.
Та порушив тишу надприродній крик,
Що збудив планету і раптово зник.
Над землею й небом, десь удалині,
Долинали крики й зойки нелюдські.
Їх розносив вітер по усій землі
І здригались гори й відлітали сни!

Чорний Ангел – це зло! Він несе лиш біду.
Навертає людей на дорогу лиху.
Він породжує страх, він обожнює гріх,
Він готує страждання і горе для всіх!

Та з'явився Ангел Білий, наче сніг.
Пролунав над світом дивовижний спів.
Він плекав у серці тільки доброту,
Залишав позаду кривду і біду.

Білий Ангел рятує від горя і зла,
Він дарує любов і щасливе життя.
У обіймах його кожен спокій знайде,
До гарячого серця він шлях прокладе.


У тяжкім двобої Ангели зійшлись,
Під покровом ночі крики пронеслись!
«Я – король пітьми, для мене ти ніхто!
А у цьому бої переможе зло!»

І промовив тоді Білий Ангел слова:
«Є надія, любов, є і віра свята!
Все життя на землі панувало добро
Й жодна сила лиха вже не змінить цього!»