Ганна Осадко. О речи

                Ганна Осадко.

                О РЕЧИ.

             Глеб Ходорковский(перевод).


       Юный дервиш танцует свой странный танец,
       Полы его юбок стократно рисуют круги на грязном полу,
       Прикрыты глаза,
       А сердце распахнуто, как тюльпан перезрелый -
       Он говорит с Богом.

       Седой гондольер
       Вышивает гладью отцовским веслом
       Городские каналы,
       И всегда улыбается, проплывая под мостами,
       Похожими на покатые женские плечи -
       Он говорит с водою.

       Цапля стоит по колено в снегу,
       Словно блудный сын, здесь никому не нужный,
       А какой-то сопляк к ней по сугробам бредёт,
       С банкой кильки в томате.

       Женщина везёт в инвалидной коляске ребёнка
       Под перекрестным огнём галицких*) взглядов,
       И говорит с ним ладонями,
       Только ладонями,
       Материнским теплом,
       Прикасаясь к (расхлябанному)расслабленному плечу.

       Ибо речь -  не всегда и не только слова,
       Ибо нет выше речи,
       Чем речь Любви.      

                *   *   *

    Про мову
Ганна Осадко
Юний дервіш танцює свій дивний танець,
Поли його спідниці малюють стонадцяте коло на зачовганій долівці,
Очі його заплющені,
А серце розчахнуте, як перезрілий тюльпан  –
Він розмовляє з Богом.

Сивий гондольєр
Вишиває гладдю батькового весла 
Канали міста,
І посміхається, щоразу пропливаючи під мостами,
Схожими на пологі жіночі плечі –
Він розмовляє з водою.

Бузьок стоїть по коліна в  снігу,
Як блудний син, якого ніхто не чекав,
А якийсь шмаркач мовчки суне до нього  заметами
з банкою кільки в томаті.

Жінка везе на інвалідному візочку дитину
Під перехресним вогнем галицьких поглядів,
І говорить до неї долонями,
Тільки долонями,
Просякнутими теплом,
Торкаючись перехнябленого плеча.

Бо  Мова – це не завжди слова.
Бо Любов –
це найвища Мова.



© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113040508575