Без тебе...

Сотні доріг я змогла сама пройти,
Віру в любов я зуміла зберегти.
І не раз я згорала у вогні почуттів,
Та ніхто мого серця тим вогнем розтопити не зміг.
Я злетіла в синьооку вись, відірвавшись від землі,
Я шукала свою долю.
Не знайшла її і впала вниз, в океан солоних сліз,
Марно пролитих тобою.

Ти не шукай моїх очей, моїх шляхів.
Ти не блукай поміж ночей, поміж світів.
Ти відпусти своє кохання в небеса, відпусти!
Зможу здійнятись у безмежну висоту
І в океан солоних сліз я не впаду!
Вільна, мов птах, сама до сонця долечу без Тебе!

Скільки разів кликав ти мене у сни,
Скільки років ти шукав мої сліди.
Але я не почула, але я не прийшла.
Надто пізно відчула, що любов завжди поруч була.
Ти шукав мене усе життя, ти мене оберігав,
Обламавши свої крила.
Сліз твоїх не помічала я, а до сонця і тепла
Долетіти не зуміла.

Ти відшукай свою любов в моїх очах.
Ти зачекай і зустрічай мене у снах.
Не відпускай своє кохання в небеса, не відпускай!
Змию дощем із твого серця самоту
Віру в любов я знов до тебе поверну.
Знай, що на світі цьому я не проживу без тебе!