Темному вурдлаку
Не треба слів, такий ти гарний мій пройдоха,
А ні, чого це я, ми ж наче вороги з тобою,
Чуєшь падлу, відійди, проклятий вурдалак, урою.
Та що це я, гарнюнь, мій принц, але без коня,
Я потримаю трохи пістолет у твого скроня,
Ти що, чи то не так що, ти скажи лишень,
Невже недійсна ця мішень?
Але чому ж ти злий, мій красень, демон, темний,
Туман ночами в моїй хаті, ти не певен,
Ми то з тобою б’ємось, то благаємо кохати,
А ну пішов, злий вурдалачє в мене з хати!
Свидетельство о публикации №113042103258