шiснадцята весна

Де ти моя шіснадцята весна?
В ній мама, ще щаслива, ще здорова.
Там розквітає яблуня рясна...
І там я маю батька, ще живого.

І там єдина помилка моя,
Що я не цінувала геть нічого.
Там доленосний вибір маю я,
Але чи розрізняю ту дорогу?

Де ти весна шіснадцята моя?
Я ще нічього серця не розбила...
Пробачте всі кого любила я,
Пробачте всі, кого я не любила

Беруть роки свое, не дивина
Чогось немає, серцю дорогого
Де ти моя шіснадцята весна
В якій я ще не зрадила нікого?

       *  *  *
Где ты, моя весна в шестнадцать лет,
Где мать моя счастливая здорова?
Где сквозь летящий с яблонь белых цвет
Отца так ясно вижу я живого.

Там, где моей ошибки тяжкий крест,
Несу того, что не ценила, бремя.
И там, где судьбоносный выбор есть,
Но тот ли путь я выберу в то время?

В шестнадцать лет ты где, весна моя?
Еще ничье я сердце не разбила.
Простите все, кого любила я,
Простите все, кого я не любила.

Года берут своё, сомнений нет.
Чего-то нет, уж сердце не пылает.
Где ты, моя весна в шестнадцать лет,
Где никого пока не предала я?

Тулинов Александр   01.05.2017 12:10   •