Ти майже не можеш без нього сміятись.
Лише посміхаєшся, лише одією стороною
свого рота.
У тебе зелені очі і чорні вії,
У нього справи великі й щоденна робота.
Ти хочеш поїхати далі звідси.
Покинути це місце, забуте богом, -
Тебе тримають за ідіота.
Ти хочеш поїхати "ближче до нього",
Щоб "завжди разом".
Він каже: "Пробач, та це не моя турбота".
І ти на хвилинку замислюєшся,
Відкривши свого пречудового рота.
І справді чомусь відчуваєш себе ідіотом -
Й уперше в житті погоджуєшся зі спільнотой.
community
© Copyright: Вишневська, 2013
Свидетельство о публикации №113042000459
Свидетельство о публикации №113042000459
Рецензии