Оно никогда, не оставит в покое. Воно не залишить

Оно никогда, не оставит в покое,
ощущенье, желанье, ещё слышать ночь,
для кого-то там мрак и страха дыханье,
а я вижу как лишнее, испаряется прочь.

И опять я в гостях. Или гость у меня?
Если только пойму, где же я, в самом деле,
всё еще дома, иль уже, снова дома?
И где этот, дом мой? Знаю ли я?

Когда выбор большой путей и дорог,
так легко перепутать и потеряться,
но быть может иллюзия, это всего лишь,
человеку естественно, так ошибаться.

Но я так надеюсь, найти тот ответ,
до того, как мой мозг, сотрет все мирское,
до следующей ночи, когда всё вернется,
оно, никогда не оставит в покое.


Воно ніколи, не залишить у спокої,
відчуття та бажання, ще чути ніч,
для когось там морок і дихання страху,
а я бачу як зайве, геть йде потойбіч.

i я знову у гостях. чи завітали менi?
Якщо тільки збагну, де ж я, насправді.
все іще вдома, чи вже, знов удома?
І де він, мій дім? я знаю чи ні?

Коли вибір великий шляхів і доріг,
так легко сплутати і розгубитись,
але, може, ілюзія - це лиш ймовірно,
властиво людині, просто так помилитись.

Та я так сподіваюсь, знайти ще ту відповідь,
як зникне мій розум, за до смерті самої.
до наступної ночі, коли все повернеться,
Воно ніколи, не залишить в спокої.