У нас залишилися вічності в довгій кишені.
Хвилину тому були майже чужі перехожі.
Тепер він тримає в долоні мій пульс навіжений,
І ми в цьому імпульсі зовсім безглуздо несхожі.
Пишу від руки, наче будуть слова найщирішими,
Сталим зізнанням у чомусь святому. Назовні,
Як на папері, присвятами-теплими-віршами
Лягає натхнення промовистим – і невимовним,
Інтимним, взаємним і в серці народженим, кращим
За тих, що торкнулися долі моєї. Я більше
Не стану в примірники вражень його найжаданіший
Погляд ховати:
З таких, знай, народжують вірші.
18.04.13
Хвилину тому
© Copyright: Елизавета Нестерова, 2013
Свидетельство о публикации №113041908892
Свидетельство о публикации №113041908892
Рецензии