Мiй свiт

Святий образ мій,
Він примарний, мутний,
Немов підлий змій,
Він шкідливий, він злий...
Такий утопічний,
Він звичний, простий.
Зобов'язаний вічно -
Існування побічне,
Тут буття недоречне,
Тут погляди штучні,
Чужі, нелогічні.
Тут брехня милозвучна,
Легкі замальовки...
Щирі... трагічні...
Обрікають на муки,
Сатиричні, комічні.
Буть кимось - так зручно,
Ким бачать,ким знають,
Кого визнають,
Кого зневажають.
За тим і живу,
Тягнуть, виживаю...
Сміюсь іронічно,
Свій світ споглядаю.
Чекаю прозріння,
Як знайду - не приймаю,
Ходіння по колу,
Пройде час, все минає.
Пройде все...
Сподівання, страждання,
Всі ті марні бажання
То лиш мить...
Все мина... і зітхання...

А потім...

Надія...

Знов старий шлях...
Новий старий сенс,
Що ще вчора був прах,
І знов стара роль,
Знов комічний герой,
Знову сміх, знову радість,
Знов воскресла цікавість,
Все стерпно і мирно,
Блідність серця не видно...
До наступного разу...

Засну...

Непробудно...