Я тримаю в собі планети,
Я тримаю в собі світи.
Я іду через пута й тенета,
Я іду крізь дива і сади.
Я із Світла складаю будні,
Я у жмені складаю зірки.
Я Любові бажаю: «Будьмо!»,
Я і з Смертю тепер на «ти».
Піднімалась і падала сотні
Або, може, мільйони разів.
Я вмирала, гинула, гнила
І – злітала в Небесну Синь.
Я щоразу міцніше ставала
На Землі уквітчану твердь,
Я щоразу ясніше світила,
Коли стан обіймала Смерть.
Я тримаю в собі Любов’ю
І Життями освячений Світ.
Трунок спокою й Світла знову
Відкриває в Безмежжя Політ.
11.01.2012
Я тримаю в собi планети
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113041809906
Свидетельство о публикации №113041809906
Рецензии