Щойно вiдкриваю очi
До сонця, що стоiть в вiконцi
Свiтлом пробуджая мене
Та променем веде до тебе
Пташкою злiтаю в небо
Навiть крил менi не требо
А на силы почуттiв
Пархатимуть в руцi вiтрiв
По дорозi до кохання
Я збагатимуть бажання
Що просилися до тебе
Квiтками прикрашу себе
Ты побачешь, посмiхнешся
Сердце кров"ю в мить наллеться
Поцiлунок на вустах
Затремтить, немов мал птах
Запалають очi вогнем
I тiла терпiть не зможуть
Мов вулкан чи мов пожежа
Все це в нас, це наша вежа.
Серия Из жизни в контакте...
© Copyright: Наталья Бевзюк, 2013
Свидетельство о публикации №113041805042
Свидетельство о публикации №113041805042
Рецензии