Листопад

В САДУ

Рожевi троянди  розквiтли.
Наче з неба упали зiрки.
Це травня духмяне повiтря
Виманює   садом пройти.

В саду розбiгаються очi
Вiд фарбiв цiєї  пори.
Весна вiдступати не хоче,
Щоб i влiтку троянди цвiли.

Подивiться, ось яка краса.
Дощ пройшов, мов випала роса.
Кущ троянди як вогонь горить
Так i просить гiлочку зломить.

Я тобi ту квiтку принесу.
Ти вплетеш її в свою косу.
Пiдемо ввечерi в той сад гуляти
Будеш ти всiх очi чарувати.

 
ВЕСНЯНКА

Ще міцно зима відступати не хоче,
Але що тут поробиш - пора прийшла
Прокинулась дiва, весна кароока,
Вiд погляду того зiгрiлась земля.
Посмiшка її, немов сонячный зайчик,
Жартуючи стане снiжок лоскотать.
Весняний вiтрець, як закоханый хлопчик,
З юнацьким задором почне танцювать.
Заграють джерела, немов на тримбiтi,
Появляться пролiски, нiжнiсiнькi квiти,
Вiдтає землиця, все вмить оживе,
Веснянка чарiвна нам сили дає.

ЦЕ ЧАСТО БУВАЄ…

Це часто буває, як солнце сiдає,
Блищить над водою лоза.
Все вмить оживає, хоч нiч наступає.
Вiд щастя скотилась сльоза.
Той вечiр чарiвний купались ми в мрiях,
Лише мiсяць на нас поглядав.
Ми так цiлувались и не хвилювались,
Що ранок розлуку нам слав.
Хто горе це знае, хай з нами спiває
Бо пiсня нам сили дає.
Хiба ж це бiда, що вже прожитi роки
А все ж таки щастячко є!


 
ПРОХАННЯ…

Не вважайте нас люди калiками,
Наша доля i так нелегка,
Жалiсть ваша не стане нам лiками,
Нам потрiбна лише рука.
Не жалiйте, а руку подайте,
Допоможiть нам дорогу знайти.
Вiри в себе ви нас не позбавляйте,
Знаю,  важко мети досягти.
Досягти, щоб не марно прожити,
Щоб слiпою не стала душа.
Жити так, щоб потрiбними бути,
Та любов'ю зігріти спеша.

2003 р., листопад

ДИТИНСТВО

За селом поля безмежнi:
Жито, клевер, валер’ян,
Буряки, пшениця, пашнi –
Кольоровий океан.
Працювали мама з татом
Вiд зорi i до зорi.
Ми гусей пасли з братом
Ноги iзодранi в стернi.
Нас виховувало поле
Знали, що таке жнива.
Колоски збирали з горя,
Хлiб - це праця - не слова.
З хлiбом завжди будеш ситим,
Хлiб, це свято на столi.
Потом вiн людским политий -
Цiнять хлiб господарi.

 
ЛИСТОПАД

За вiконцем дощик стука,
Зарядив на цiлий день.
Заховала сонце хмарка
Вже не чуть птахiв пiсень.

Синє небо зажурилось,
В ньому сонце заблудилось,
Мiсяць листопад настав,
День зовсiм короткий став.

Пiзня осiнь наступає, 
Навкруги все завмирає,
Щоб прокинутися навесні,
Земля, відпочивай у весні.