Вiдчути порив

ПОГАС ВОГОНЬ У МОЇХ ОЧАХ

Погас вогонь у моїх очах,
Вiд темряви вони змарнiли.
Не сяє посмiшка в устах
Та бiлi коси посивiли.
В турботах хмуриться чоло,
Щоб виконать негайно справи,
Так щоб вiд серця вiдлягло -
Здiйснитись мрiї, Боже правий.
Як тяжко жити почуттями,
Не бачити твого обличчя,
Як сяють зорi вечорами,
Пробачте, що категорична.

Навiщо скаржитесь даремно
На долю i на бiлий свiт? -
Працюй вiдверто i  неодмiнно
Здолаєш успiх, всiм привiт.
 

МОЇ БАЖАННЯ

Не жалiйте мене, не жалiйте.
Я сама себе не жалiю.
Хоча доля моя тяжка
Я вiрю, надiюсь i мрiю!

Я вiрю, наступить той час!
Той день, та щаслива година.
Я буду бачити вас!
Рядом друзi i вся родина.

У мрiях, полямы бреду.
Волошки цвiтуть у житi.
В тим небi я зiрку знайду!
Мамо рiдна, найкраща у свiтi!

Не жалiйте мене, не жалiйте.
Що в темряви довго блукаю.
Моє   сердце дорiжку знайде!
Вам щастя я всiм бажаю!

2008 рiк, листопад.


З НОВИМ РОКОМ!

Здраствуй, здраствуй Новий рiк!
Хай луна дитячий смiх!
В кожен дiм заходь, будь ласка.
Дiд Мороз - це чудо -  казка.

Подарунки всiм приносить
Пiд ялинку покладе.
Встань раненько, спати досить
Подарунок там знайдеш.

Загадай бажання в нiчку чарiвну.
Тiльки вiрить треба в зiроньку свою,
Щоб здiйснилось чудо, скуку прожену,
Щастя вам бажаю, та любов мою!




Я ПЕСТУЮ

      Я пестую, пестую мрiю.
Пробачте, себе не жалiю,
Бо жалiсть – страшна нудьга,
А серце – щастя блага.

Я мрiю читати вiршi,
Хiба ж це великий грiх –
Шевченко i безлiч iнших,
З дитинства знайомих таких.

На пам’ять одна надiя:
То ж пам’ять – безцiнний скарб!
Благаю:  здiйснися мрiя!
Свої  почуття записав.

Мiй зiр – це мої  почуття –
Не скаржусь, що тяжке життя –
Спасибі за друзів яких багато маю,
Що дано вiд бога, я всё одолаю!
28 лютого, 2006 р.

 
ВIДЧУТИ ПОРИВ

О, як бы я хотiла вам сказати,
Та вид рукi, вiд серця написати,
Щоб кожен, що читав цю строчку,
Вiдчув порив, як на грудi сорочку.

Щоб кожен день творити добро,
Щоб людям слово помогло,
Молюсь за себе i за всiх,
За мир, та за дитячий смiх.

2005 р. червень.