У мене ти... укр

Те що мріялось, так у моєму житті й не збулося.
Засвітилось яскраво й розтануло марно, як дим.
Грався вітер тоді із твоїм темно-русим волоссям,
Перемішував ніжно із темним волоссям  моїм…
 
Ми зустрілись з тобою в краю у твоїм полиновім,
І я мріяла - буду щаслива навіки з тобою завжди!
В кожнім погляді, русі, у кожному дотику і слові
Відкривались, здавалось, для мене безмежні світи!
 
Ти приїхав у  місто з твоєї старенької рідної хати,
По-хазяйськи оглянув простору дівочу оселю мою,
І почав і в душі, і в кімнаті моїй все пере-робляти,
Бо ж ми хочемо мІцну створити з тобою сім`ю.
 
І замріяна я ще не знала, що зовсім це був не початок,
Що надіям і прагненням юної дівчини це був  кінець…
Чула гримання: «Йди щось роби, що ти сіла писати!»
Зводив окрик зболілий отой всі хороші думки нанівець…
 
І ховала пошарпані зошити, сльози ковтаючи мовчки.
Замість скверів і парків, де юність весняна моя пролягла,
Помідори в гОроді садила, курчат підкидала до квочки….
Поступово згортаючи  два непотрібних ефірних крила.
 
Вже волосся твоє білим пухом кульбаб понеслося,
І фарбую я стАранно ледь посивіле волосся своє…
Те що мріялось, так у моєму житті й не збулося.
Та чи варте усе це того, що у мене ти є?