Козацька доля

Скажи, козаче,
Душа ще плаче,
А серце рине
На Україну?

Життя огидне
Нікчемне бідне
Погнало з хати
Жебракувати…

Які вже мрії,-
Жінки - повії,
Бо безробітні,
Діти – самітні…

Як все те сталось-
Сім’ї розпались…
Всі одностайно
Тепер у наймах

Скрізь тільки злидні,
Страждають рідні,-
Все серцю миле
Занапастили…

Смуток до болю,
Бо рабська воля,
Стогне єдина-
Плідна країна

Рід хлібосільний-
Зараз невільний
Та незаможний,
Бо шлях – безбожний…

Тож час до старту,
Будити варту,
Геть - обережний
Вирій залежний!

Тримати крила,
На всіх вітрилах,-
Звання здійняти-
Житниця-мати!

Та скарби роду
Свого народу,
Долю квітучу
Гідну співучу!
16.04.2013р.


Рецензии
Здається, ніби читаю давню українську пісню)
Щось щемить у серці...важка була доля народу.
З повагою.

Мария Ридкоус   19.04.2013 17:21     Заявить о нарушении
Дуже рада, що вам сподобалось.Я та мої подруги - вчительки української мови.Тільки вони з великим досвідом, бо до цього часу працюють.Їм теж дуже сподобався цей вірш. Здається, у вас є це українське щире та гарне у вимові, що я зразу розпізнала, коли читала ваш вірш - російською мовою.
Не цурайтесь, заходьте частіше!!!

Елена Михайловна Егорова   20.04.2013 10:04   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.