Sully-Prudhomme Ланцюги

Любити прагну все, та зовсім безталанний,
Бентежить душу щем і міркувань буденність;
Звязків вразливих стос і ланцюги оманні,
І Всесвіту тремка й болюча незбагненність.

Приваблює усе й захоплює безмірно:
Блискучий істин світ, незвіданості морок;
У серце струменить сонць золоте тремтіння,
І лине до зірок душі єдвабний шворок.

Приковують мене мотиви мелодійні,
І оксамит троянд від дотику п’янить;
І усмішки в очах мов ланцюжки граційні,
Цілунок на вустах, мов ланцюжок бринить.

Прикуте все життя до цих вузлів вразливих,
В полоні тисяч тих, кого без мір люблю:
Спирає серце щем від їх бажань мінливих,
Відлеглого в собі себе в думках ловлю.



===============================
Les Chaines

J’ai voulu tout aimer, et je suis malheureux,
Car j’ai de mes tourments multiplie les causes ;
D’innombrables liens freles et douloureux
Dans l’univers entier vont de mon ame aux choses.

Tout m’attire a la fois et d’un attrait pareil :
Le vrai par ses lueurs, l’inconnu par ses voiles ;
Un trait d’or fremissant joint mon cSur au soleil,
Et de longs fils soyeux l’unissent aux etoiles.

La cadence m’enchaine a l’air melodieux,
La douceur du velours aux roses que je touche ;
D’un sourire j’ai fait la chaine de mes yeux,
Et j’ai fait d’un baiser la chaine de ma bouche.

Ma vie est suspendue a ces fragiles noeuds,
Et je suis le captif des mille etres que j’aime :
Au moindre ebranlement qu’un souffle cause en eux
Je sens un peu de moi s’arracher de moi-meme.