У відголосках пустоти,
Дзвін самотності дзвенить.
І про біль твою щемить.
Ти самотній і нещасний,
Ти кохання зруйнував і довіру розтоптав.
Сам того ти не хотів,
А життя зламати вже зумів.
Ти в холоді тамуєш біль,
І з гіркотою на душі.
Ти ходиш по краю землі.
Не потрібно так страждати,
Ще зустрінеш погляди її.
Покохаєш й берегти її, ти будеш.
А може все життя, Ти з нею проживеш?
Питання риторичне й не просте.
Та все ж хвилює це мене.
Не здавайся ти живи
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113041600207
Свидетельство о публикации №113041600207
Рецензии