Свiтанок

П"ять ранку...
Він сидів один...
Чекав світанку,
Не зводячи очей з води.

Дивився вдалечінь,
Де сонце пензлем маже...
Чудесний спів божественних створінь,
Багато ще всього розкаже...

Самотній берег спав неначе в казці...
Але той парубок усе сидів...
Його обличчя - непорушне,наче в масці...
І тиша навкруги!..Аж раптом вітер злий завив...

Посипавсь колір на свинцеве небо!..
Та іскри сонця впали на Дніпро...
Ще трішечки заждати треба...
Щоб зачерпнути враннішнє добро...

Їство хлопчини тріумфує!..
Але чому він всеодно сумує?..

19 липня 2010 рік


Рецензии