Жага до життя

А у людини є, чи ні, ті крила…
Щоб наче птах могла вона літати…
Хтось скаже, та це майже не можливо…
Можливість хто їй може ту надати…

Сюжет мій розум щойно пригадає…
Дівчина у візку без рук лежить…
Лиш очі в неї як зірки сіяють…
А тіло мов від холоду тремтить…

Здавалося немає там живого…
Але ж там в тілі Ангела душа…
Яка руками тягнеться до Бога…
А рук тих від народження нема…

Там рук нема, души там білі крила…
Прорізалися через товщ візка…
І де взялася в тому тільці сила…
Що на шляху всі труднощі дола…

Хоча стоять мов перепона стіни…
В бажанні жити рівних їй нема…
Дива ногами може, так творити…
Що вживлюється в образи душа…

Картини наче сонячні сіяють…
Відтворена там жага до життя…
Там суму і самотності немає…
Милується в сюжетах тих душа…

А у людини є, чи ні, ті крила…
Щоб наче птах могла вона літати…
Хтось скаже, та це майже не можливо…
Хочу ту думку хибну спростувати…

Бажання жити надає нам крила…
Наснагу щоб по справжньому літати…
В том нескінчена, благодатна сила…
Котра повинна смерть навік здолати