Ішов, бо знав, що стане Він мостом
До раю крізь гріхів могутню скелю.
Придавлений, мов каменем, хрестом,
Ісус уперше падає на землю.
Він устає, хоча не відпочив,
Кривавий піт стікає прямо в очі.
Де ж ті, кого любові Він учив?
Юрба навколо свище і регоче.
* * *
Жорстокий світ! Який жорстокий світ!
Як мало милосердя і любові.
І пише кров’ю Він Новий Завіт,
Щоб ми не захлиснулися в гріхові.
Якщо ти, друже, не минув біди,
Здається, що життя твоє пропаще,-
Вставай, бери свій хрест і далі йди,
Немов Ісус.І знай: тобі не важче.
=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-=-
Вперше вірш опубліковано:
http://maysterni.com/publication.php?id=88637
3. Встань i йди!
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2013
Свидетельство о публикации №113041500450
Свидетельство о публикации №113041500450
Рецензии