Чималий шмат життя живу в дорозі.
Як в кадрі: поле, ліс, житло людей...
Поволі йде селом дідусь старенький,
Мов скарб, притис хлібину до грудей.
Картина друга: - спалене Чорнобилем
Лякає пусткою покинуте село.
Самотній обеліск... У стража-воїна
Скорботи зморшками мережане чоло.
Лани зі збіжжям відливають золотом.
Хліб просить рук, бо на порі жнива....
Від запустіння в скроні біль б"є молотом
Й скорбота вже помножена на два.
Село позаду. Ген уже відїхали
Та свердлять мозок сотні гірких дум-
В залишенім селі солдат залишений
Охороня пустих будинків сум.
Свою самотність розділя з лелеками.
Та спілкування мова їх німа
І смерть весною, зараз вже далекою,
Жахливий пам"ятник вчених-мужів умам.
( 22.07.1999р.)
В длуння чорнобиля
© Copyright: Елена Бойко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113041510144
Свидетельство о публикации №113041510144
Рецензии