Замало народитись українцем,
Ще треба й докумекати - чому?
(Із збірки В. Чубура „Междуречье”)
Говорять: українці люблять сало,
Гребуть на дачах землю, мов кроти.
Їм треба, щоб скрізь хрюкало, нявчало,
Бо мають ненажерливі роти.
...Це – маячня. Ми просто працьовиті.
Й хоча не проти шинки та м’ясця,
Збираєм залюбки волошки в житі.
Від їх краси добрішають серця.
Весною птахом линемо до саду
Понюхати смородину й вербу,
Почути солов’їну серенаду
Чи обійняти молоду траву.
А ще коли заквакає болото,
На скрипочках заграють цвіркуни,
Не варто всіх запитувати: що то?
Це – наші душі, вільні скакуни.
Ми – правнуки Шевченка та Гребінки.
Романтики... Але нас не скорить.
Бо лише українці й українки
Так можуть жити й землю так любить.
На захист землякiв. Пародiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113041409187
Свидетельство о публикации №113041409187
Рецензии
Очень рад услышать такие слова от мастера Слова.
Бурчак Ворожбянский 22.04.2013 23:20 Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 22.04.2013 23:20 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.