Не помилитись

І знову ти боїшся. Ти знову відступаєш.
Чергову можливість виграти ти знову відпускаєш.
І знову ти чекаєш
На випадковість…
Сподіваючись благаєш
Не помилитись цього разу,
Коли так хочеться всього і одразу.
Давай, ще раз зупинись на півшляху
Чи просто з гордістю поглянь у очі цьому страху.
Ніщо не варте твоїх сил, ніщо не варте твоїх втрат..
Вже не змінити минуле, не повернути все назад.
Не ходи слідом за тінню своїх марних сподівань.
Не ганяйся за подихом своїх очікувань.
Марних змагань виринає схований сенс.
Тупі надії щодо мрій, що ми пронесем
Крізь усе життя.
Трохи згодом зрозумієм, що все це лише сміття.
Що все це лише лайно. То нащо нам воно?!
Тупе кіно. Тупий серіал. Тупий сюжет.
Повішайся. Втопися. Притули до скроні пістолет.
Лезом проріж крові шлях на волю.
Наковтайся пігулок. Пройдись по мінному полю.
Подражни дику тварину. Стрибни з даху будинку.
Полеж перед потягом на колії ще хвилинку.
Сядь у вагон метро, що повен терористів.
Пізно ввечері у центрі доїбись до нацистів.
Пірни й не винерни. Засни з цигаркою в роті.
На машині розженись й не поверни на повороті.
Скуштуй ціаністого калію. Зустрінь в під’їзді маніяка.
Скажи Дженіфер Лопес, що в неї велика срака.
Побач Париж та здохни вже нарешті!
А яку смерть собі обереш ти?