багаттям осенi ще гралися лiси...
і клекіт журавлів ще не торкався неба
ще чулись на світанні наші голоси,
ще чувся біль від гострого - “не треба...”
ще трави не сховали свою сивину,
блават небес не вицвів до смеркання,
а я під сердцем вже нОшу новину,
що бачимось з тобою ми востаннє.
Свидетельство о публикации №113041301296