Минуло вже. Проснувся ранок -
розкинув свiй чудний серпанок,
що зникне в свiтлi сонця вiч...
яка прекрасна була нiч...
Вже знову день без намагань,
думок, обдуманих бажань -
душа безцiльно тихо спить,
допоки знову прийде мить -
i серце, наче в старiй казцi,
де принц в розкiшнiй бальнiй масцi,
i звичний радiсний кiнець;
ну i любов всьому вiнець...
Так дощ нашiптує на вухо...
А на душi усе ще сухо.
Так хочеш, щоб усе вернулось!
Лиш умовляєш: все минулось...
Минуло вже. Проснувся ранок...
© Copyright: Христина Сыч, 2013
Свидетельство о публикации №113041301134
Свидетельство о публикации №113041301134
Рецензии